Консультація для батьків "Схвалення має бути конкретним"

 

Консультація для батьків

Схвалення має бути конкретним

 

Часто батьки бояться «перехвалити» свою дитину, щоб вона не стала самозакоханою, впевненою в тому, що на світі є тільки вона  та її потреби. Ви можете не просто казати «ти чудовий», «ти найкраща». Хваліть за конкретні дії: «Чудово, що допомогла помити посуд, а то я б ще довго не могла відпочити», «Спасибі, що сам зібрав портфель».

Не варто хвалити тільки за «великі» справи. Вчіть дітей радіти й цінувати маленькі успіхи теж. Ви можете ввечері разом обговорювати, що гарне й радісне відбулося за день, завести щоденник успіхів, придумати разом, як ви відзначатимете, що дитина змогла впоратися з чимось уперше у своєму житті.

Між крайнощами «хвалити якомога частіше» і «не хвалити» є компромісний варіант: давати детальний зворотний зв’язок. Тобто замість однакового постійного «Молодець» пояснювати, що саме і чому вдалося, які від цього у вас почуття.

 Наприклад: «Ти намалював чудові квіти, так добре підібрав кольори — дуже яскраво і радісно, у мене аж настрій покращується, коли я на них дивлюся». Або ж «Ти погладив нашу кицю так лагідно і обережно, що вона не втекла, як завжди, а сама шию підставляє, їй приємно. І мені радісно це бачити».

      

Часто дітям важко сказати, за що вони могли б похвалити себе сьогодні чи що відбулося хорошого. Вони губляться, говорять, що нічого такого хорошого, що варте схвалення, не зробили. Тільки поступово з’ясовується, що вони допомогли другові, вдало зіграли у гру, дістали хорошу оцінку, швидше, ніж зазвичай, змогли зібратися, побачили особливо красиве дерево і мають ще багато гарних вражень та справ. Просто вони не звикли зважати на те хороше, що вони зробили.

У деяких ситуаціях, особливо коли відносини між батьками і дітьми стали вже дуже напруженими, батькам важко буває помітити щось гарне в дитині, хвалити її.

Наприклад, дитина не робить вчасно уроки. І починається важка війна нагадувань, критики, погроз з боку батьків і опору, відмов, істерик чи просто ігнорування з боку дитини.

Ви можете спробувати змінити стратегію – запитати, що цікавого відбулося за день, помітити щойно побудовану модель машинки чи новий малюнок, складені речі, просто обійняти дитину, розповісти щось про свої справи. Можливо, з перших ваших спроб вона і не почне ставитися до уроків відповідальніше, але це буде кроком до добрих відносин, що дадуть шанс розв’язати проблему.