Особливості
нервово-психічного розвитку
дітей раннього віку
Період від
одного року до трьох характеризується низкою особливостей. Цей період
відповідає інтенсивному темпу розвитку – і фізичному, і нервово-психічному. До
кінця третього року життя дитина оволодіває всіма основними рухами(ходьба, біг,
повзання, кидання в ціль), рухами кисті і пальців, діями з предметами,
мовленням, набуває певної самостійності і намагається її відстоювати.
Надзвичайна
ранимість і вразливість організму, нервової системи, психіки малюка є наступною
особливістю процесу його розвитку. Швидкий темп розвитку є можливим лише за
великої пластичності всього організму і пластичності нервової системи та
психіки дитини.
Вища нервова
діяльність дітей раннього віку характеризується неврівноваженістю основних
нервових процесів: процеси збудження переважають над гальмуванням. Дітям легше
щось зробити, аніж утриматись від дії, їм складно очікувати. Також не можна
вимагати від малят швидкого припинення дій, миттєвого реагування на певні
заборони чи накази, оскільки вони неспроможні до цього через слабку рухливість
нервових процесів. Тому дитину необхідно спрямовувати на наступні події,
враховуючи певну відстроченість у реакціях.
У перші роки
життя значною є взаємозалежність і єдність фізичного і психічного розвитку. Наприклад,
погіршення здоров’я позначається на ставленні до навколишнього; знижується
сприйняття, при тривалому захворюванні діти втрачають набуті вміння, мовленнєві
і рухові навички. У цей період від настрою дитини залежать не лише її фізичний,
а і психічний розвиток, а збереження її бадьорого стану, переживання позитивних
емоцій є завданням близьких дорослих.
Емоційність
та імпульсивність поведінки. Особлива емоційність сприймання навколишнього
світу є ще одною характерною рисою психіки дитини раннього віку. Своєрідність
ставлення маленьких дітей до довкілля полягає в їх пристрасності,
імпульсивності, нестійкості емоцій.
Немає коментарів:
Дописати коментар