Мислення дитини дошкільного віку

 

Мислення дитини дошкільного віку

 

Мислення – процес непрямого та узагальненого відображення людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв’язках і відношеннях.

У дошкільному віці розвивається наочно-дієве мислення. Воно стає образним. Дитина вже мислить, спираючись на уявлення. Дошкільник вже може мислити, і не взаємодіючи з предметами, подумки встановлюючи їхні зв’язки.

Перехід до цієї форми мовлення пов’язаний із подальшим розвитком пізнання світу, формуванням мисленнєвих дій і оволодінням мовою як засобом спілкування та засвоєння людського досвіду.

Дитина оперує словами, які викликають у неї уявлення про ті чи інші об’єкти, об’єднуючи їх у зв’язні речення, малюк вчиться розгортати внутрішню мисленнєву діяльність, уявляти не тільки поодинокі предмети, а й ситуації.

Так мислить дошкільник, слухаючи розповіді дорослих, сприймаючи казки.

Спочатку малюк при переказуванні і сприйманні інформації, спирається на малюнки і т.д. А пізніше мислення стає вільнішим, збагачується зміст її уявлень.

Дитині стають доступні не тільки практичні завдання, виконання яких вимагає мислення, а й пізнавальні. Діти часто звертаються до дорослих із різноманітними запитаннями. Мислення дітей залежить не просто від віку, а й від того, як організується і спрямовується їхня пізнавальна діяльність.